Харчова промисловість: апетит хороший, але є над чим працювати
Українська економіка зазнала численних травм. Щоб зрозуміти, які сфери потребують термінового лікування, а які, навпаки, підтримки, бо наразі їхній ресурс живить увесь організм, ми аналізуємо стан справ у основних виробничих галузях. І починаємо ми з харчової промисловості, яка демонструє найбільшу стійкість до викликів війни.
Галузь лідирує у відновленні рівня виробництва та експорту до довоєнного рівня, але проявляє обережний оптимізм щодо майбутнього. Такими є основні результати п’ятого нового щомісячного опитування підприємств, що його здійснив Інститут економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД) у вересні 2022 року.
Незважаючи на війну, харчова промисловість залишається однією з найоптимістичніших галузей і в українській переробці. З одного боку, харчовики теж зазнали великих втрат, адже поламано ланцюги постачання та заблоковано морські шляхи експорту, в окремих регіонах пошкоджено виробничі потужності. З іншого — харчова галузь демонструє відносну стійкість на тлі інших видів діяльності. Галузі, які забезпечують базові потреби населення, мають повсякденний попит як у країні, так і поза її межами.
Згідно з результатами опитування ІЕД, саме виробники продуктів харчування найчастіше працюють на сто та більше відсотків потужності порівняно з довоєнним періодом, зокрема, 18% підприємств станом на вересень. Харчова галузь найкраще зберігає свій потужний потенціал і годує не лише громадян, а й економіку країни під час війни.
Обережні очікування при позитивній поточній ситуації
Від початку війни представники харчової промисловості переважно демонстрували більш оптимістичні оцінки ділового середовища та фінансово-економічної ситуації на підприємствах порівняно з іншими галузями. Якщо в травні та червні харчова галузь була в загальному песимістичному тренді щодо загальноекономічної ситуації, то із липня швидшими темпами відновлювала оптимізм. У результаті у вересні харчовики поставили найкращу оцінку ділового середовища — -0,04 (за середнього -0,23 для всієї промисловості) (див. рис. 1). Лише 10% опитаних у галузі погано оцінюють ділове середовище, тоді як у середньому по промисловості — 30%. При цьому галузь зберігає обережний оптимізм щодо майбутніх змін.
Водночас представники галузі набагато краще оцінювали поточну фінансово-економічну ситуацію на своїх підприємствах. Якщо у травні відповідний індекс становив -0,39 у цілому для всієї промисловості, то для харчової галузі відповідний показник був лише -0,14 (див. рис. 2). Від початку літа майже всі промислові галузі демонстрували стабільне зростання оцінок поточної ситуації. Однак лише харчова галузь змогла досягнути додатної оцінки — +0,08 у вересні (на рівні країни в середньому від’ємна -0,11). Станом на вересень лише 9% харчових підприємств погано оцінювали своє фінансово-економічне становище, тоді як 16 — позитивно, а 75% — задовільно. Попри це, представники галузі досі мають обережні очікування щодо майбутніх змін, подібно до ситуації з діловим середовищем.
Галузь зберігає виробництво, незважаючи на всі перешкоди
Виробничі показники добре ілюструють відносний позитив у галузі. Якщо в цілому українська промисловість серйозно просіла в перші місяці війни, то харчовикам вдавалося зберігати обсяги виробництва. Із липня бачимо лише позитивну динаміку відновлення виробництва в харчовій галузі. В результаті у вересні вже 38% опитаних підприємств галузі повідомили, що збільшували обсяги виробництва, і лише 12% — зменшували. Індекс зміни виробництва досягнув рекордних +0,26 (при +0,05 для всіх переробних підприємств загалом) (див. рис. 3).
Станом на вересень сумарно 62% підприємств харчової промисловості працювали на майже повній (75–99%) або повній і вище потужності порівняно з довоєнним періодом (див. рис. 4). Це найвищий показник разом із легкою промисловістю. При цьому лише менш як 5% опитаних узагалі не працювали або працювали на менш як 25% потужності. Таким чином, роль харчової промисловості сьогодні ще більше посилює вагу агропромислового комплексу для української економіки на тлі падіння металургії, машинобудування, виробництва будівельних матеріалів та інших галузей.
Інші виробничі показники також відображають загальне лідерство харчової промисловості. Підприємства галузі частіше повідомляють про збільшення кількості нових замовлень (26% опитаних), ніж про скорочення (10%). Лише в харчовій і легкій промисловості позитивні темпи зміни кількості працівників, зокрема 7% харчових підприємств збільшували свої команди. При цьому майже не змінюється рівень заборгованостей на підприємствах галузі (кредиторської, дебіторської та податкової).
Галузь зберігає своє лідерство в експорті
Харчова галузь також добре реалізує свій експортний потенціал. Станом на вересень кожне друге підприємство галузі (53%) повідомляє, що не припиняло експортувати взагалі. Водночас лише 15% експортерів харчової промисловості не змогли відновити експортну діяльність (16% на рівні країни).
Необхідно зауважити, що на початку війни в харчовій промисловості також спостерігалося падіння обсягів експорту. У травні Індекс змін експорту становив лише -0,64 (по промисловості в цілому -0,71), оскільки більшість підприємств різко скорочували продажі за кордон (див. рис. 5). Але в харчовій галузі негативний тренд швидше виправлявся.
У вересні в харчовій промисловості (разом із легкою) зафіксоване переважання додатних оцінок — відповідний індекс досягнув +0,05 (лише -0,21 по промисловості). Частка підприємств, які збільшували обсяги експорту (24%), уперше за всі хвилі опитування перевищила частку тих, що зменшували (19%). Так само різко посилився оптимізм щодо зростання експорту в найближчі місяці.
Попри позитивні зміни, харчовики відчувають серйозні логістичні труднощі при експорті. В галузі частіше скаржаться на черги на західних кордонах (68% опитаних) і морську блокаду (62%). При цьому саме харчова промисловість найменше відчуває падіння попиту на їхню продукцію на зовнішніх ринках — лише 15% опитаних (для всіх опитаних у середньому 26%). Це відображає певну безальтернативність української продукції на міжнародних ринках, ще й в умовах глобального зростання цін. У результаті 17% харчових підприємств за останні три місяці експортували в 11 і більше країн (11% серед усіх опитаних).
Торговельна статистика, яка є доступною, незважаючи на обмеження воєнного часу, лише підтверджує зростання ролі як харчової переробки, так і всього агропромислового комплексу. За січень—липень 2022 року експорт аграрних товарів (і сировини, і готової продукції) досягнув майже 45% від загального обсягу експорту. Звичайно, досі в структурі експорту переважає аграрна сировина. При цьому статистика ще навіть не включає перших місяців роботи зернового коридору. Однак стійкість харчової галузі актуалізує питання розвитку її потенціалу для глибшої переробки аграрної сировини та виходу з нею на зовнішні ринки.
Добувна промисловість: значення, чинники розвитку й розміщення
Первинний сектор господарства
Пшениця, картопля, кава, чай, молоко, м’ясо, шкури та хутро тварин, морепродукти, нафта, вугілля, руда, кухонна сіль, алмази – усю цю різноманітну продукцію виробляють у первинному секторі господарства. Продукти діяльності первинного сектора, які називають сировиною, зазнають подальшої переробки на кінцеву продукцію у вторинному секторі господарства. Фермерська, рибальська, мисливська, шахтарська спільноти працюють у первинному секторі економіки. Історично він виник найпершим ще за часів первісного ладу, коли збирання дарів природи та полювання забезпечували первинні потреби людей. Потроху ці види діяльності, які називають сільським господарством, поступилися своєю першістю обробітку землі та розведенню свійських тварин. Аж до початку промислових переворотів ХVІІІ ст. воно посідало провідне місце у світовому господарстві. Згодом зі швидким зростанням заводів і фабрик набуло розвитку ще одне виробництво первинного сектора – видобувна промисловість, яка добуває із земної кори корисні копалини, що потребують подальшої переробки на готову продукцію: руди – на метали; вугілля – на електро енергію; природний газ – на азотні добрива, пластмаси, хімічні волокна або синтетичний каучук тощо.
Але з часом первинний сектор поступився своїм провідним значенням у господарстві, переробній промисловості, а потім – і сфері послуг. Нині панування первинного сектора, як правило, говорить про вкрай низький рівень економічного розвитку країни або регіону. Суспільства, які існують в таких умовах, називають доіндустріальними. Наприклад, на деяких островах Океанії донині є доаграрне суспільство, в якому переважає збирання плодів дикорослих рослин, морських черепашок, коралів, рибальство й полювання на диких тварин. У найменш розвинутих африканських країнах склалося аграрне суспільство, в якому переважна більшість населення зайнята у малопродуктивному сільському господарстві. Проте іноді первинний сектор може бути й надзвичайно прибутковим, як у нафтодобувних країнах Перської затоки. Але така сировинна спеціалізація не є бездоганною. Ресурси мають тенденцію до виснаження, а їх видобуток завдає довкіллю значної шкоди.
Отже, до первинного сектора господарства належать сільське господарство, лісове господарство, рибальство, полювання та видобувна промисловість. Вивчаючи другий розділ нашого курсу, ви ознайомитеся з деякими з цих видів господарської діяльності та виявите їх місце у національній економіці України.
“Зелена” енергія
Інфографіка: Енергетика України 2050: перехід на відновлювані джерела
Інноваційні парки: що це і де вони будуть створені в Україні
Найбільш широко поширені в Україні індустріальні парки – територія, у якої є вся потрібна інфраструктура для діяльності в сфері переробної промисловості, для ведення наукових досліджень і діяльності в сфері інформації та телекомунікацій. З 2012 року в Україні діє закон, що регламентує діяльність таких парків. Зараз у відповідному реєстрі ‒ 47 об'єктів.
Однак законодавство, що регулює діяльність індустріальних парків, потрібно вдосконалювати. Нещодавно Кабмін зареєстрував у парламенті відповідний законопроєкт. У пояснювальній записці йдеться, що частина індустріальних парків з реєстру не розвиваються або не отримують жодної підтримки.
Кабмін планує посилити вимоги до індустріальних парків, які хочуть включити до реєстру, а також дозволити паркам безкоштовно підключатися до інженерних мереж. Ініціативу ще на розгляд не виносили, зате ухвалили депутатський законопроєкт.
Технологічних парків в Україні всього 16. Такі парки ‒ це юридична особа або група осіб, які виконують проєкти з виробничого впровадження наукомістких розробок, високих технологій та забезпечення промислового випуску конкурентоспроможної продукції.
У наукових парків схожа мета – їх створюють для реалізації економічно і соціально обумовлених наукових, науково-технічних та інноваційних напрямків діяльності. Але створити їх можуть тільки з ініціативи вишу або наукових установ. В Україні зареєстровано 36 наукових парків.
Перший інноваційний парк в Україні відкрили у 2017 році – UNIT. City в Києві. Це приватна платформа, яка об'єднує інфраструктуру та інноваційну екосистему для ІТ і технологічних компаній Центральної та Східної Європи.
Площа парку становить 25 гектарів, на його території розташовані бізнес-кампуси, житловий комплекс, інноваційні навчальні заклади, R&D-центри, лабораторії VR і AR, виробничі потужності для 3D-друку і адитивного виробництва. У планах до 2025 року збільшити площу парку і створити простір для 30 тисяч орендарів, студентів і резидентів.
У 2017 році відкрили також інноваційний парк в Івано-Франківську – «Промприлад. Реновація». Він розташований на базі місцевого заводу, загальна площа ‒ більше 36 тисяч квадратів, але відремонтовано поки 6,2 тисячі квадратів. Зараз в парку працюють 16 бізнесових, освітніх і культурних проєктів. Планується, що на базі об'єкта будуть лабораторії, офіси, виставковий і розважальний центри, готель, хостел, ресторани і фермерський ринок.
Торік у Львові був відкритий інноваційний парк LvivTech.City. Це територія колишньої промзони, планується, що там будуть офіси, житлова частина, коворкінг, креативний простір, тренажерні зали тощо. Все будівництво йде за «зеленими» стандартами.
Великий бізнес-парк високих технологій відкрили приватні інвестори в Харкові – «Екополіс ХТЗ». На території в 500 тисяч квадратів планують побудувати індустріальний парк, IT-кластер, медичний центр, дослідницький та освітній центри, логістичний комплекс і торговий кластер. Очікується, що до 2033 року обсяг вкладених інвестицій перевищить мільярд доларів.
Інноваційно-технологічний парк створюють у Вінниці. Парк «Кристал» спрямований на посилення наявних і створення нових високотехнологічних і креативних індустрій в регіоні. На площі в 8,5 тисяч квадратних метрів будуть лабораторії, ІТ-школа, офіси, конференц-зал, коворкінг, публічні простори, центр розвитку підприємництва.
У Київській області побудують індустріальний парк E40 Industrial Park. Його загальна площа становитиме 200 тис. квадратів.
9 клас. Контрольна
робота І семестр. І варіант
І рівень
1. Укажіть показник, який
використовується при обчисленні ІЛР.
А ВВП країни Б ВВП з розрахунку на одну особу
В ВНП Г
ВНП з розрахунку на одну особу
2. Визначте галузь людської діяльності, яка належить до вторинного сектору економіки.
А виробництво меблів Б
видобування вугілля
В вирощування пшениці Г
надання транспортних послуг
А споживчий
Б науковий
В екологічний
Г сировинний Доменний цех
Мелітопольська черешня та херсонські кавуни: як
називатимуть географічні бренди України
Міністерство розвитку економіки має намір
2021 року зареєструвати 10 нових географічних брендів, серед яких буде
карпатський мед та херсонські кавуни. Нині вже запатентовані мелітопольські
черешні та гуцульська овеча бриндзя.
Якщо є відомий на весь світ французький бренд – коньяк, який прив’язаний
передусім до місцевості, де його виробляють, то чому не може бути закарпатського вина?
Українські виробники вже не пишуть на етикетках «коньяк», а вказують, що
виробляють бренді, бо таку вимогу містить угода про асоціацію з ЄС.
Україна має відмовитися від використання захищених географічних зазначень для продуктів вітчизняного виробництва до 2026 року, а також унормувати свої і розвивати національні та регіональні бренди.
В Україні вже три роки діє проєкт ЄС «Географічні зазначення в Україні», мета якого— допомогти нашій країні створити систему зазначень товарів із властивостями та репутацією, зумовленими переважно географічним місцем походження. Проєкт співпрацює з державними установами, виробниками, бізнес-асоціаціями, об’єднаннями споживачів, туроператорами та всіма іншими зацікавленими сторонами, які прагнуть удосконалити систему географічних зазначень в Україні.
Першим запатентованим українським географічним зазначенням, що відповідає європейським вимогам до реєстрації і має право на визнання в ЄС, стала «Гуцульська овеча бриндзя». Виробники проходили три рівні перевірки, зокрема, зовнішнім органом контролю «Органік стандарт».
Заявку на реєстрацію торік подала «Асоціація виробників традиційних карпатських високогірних сирів». 2020-го були запатентовані географічні бренди «Гуцульська коров'яча бринза» і «Мелітопольська черешня».
Сир під назвою «Гуцульська овеча бриндзя» виготовляється на літніх високогірних полонинах з овечого молока відповідно до традицій, що беруть свій початок в Карпатах ще з XV століття. Зона її виробництво охоплює Закарпаття, Івано-Франківську та частину Чернівецької області.
Також планується зареєструвати географічне зазначення «Карпатський мед». Тоді назву бренду матимуть змогу використовувати тільки пасічники, які збирають цей продукт в українських Карпатах.
Серед винних географічних брендів мають реєструвати «Шабський», «Ялпуг», «Шабаг» – Одеська область, а також вина «Закарпаття» (весь регіон) і «Білгород-Дністровський» з Бессарабії.
«Зелений» тариф: темпи зростання потужностей виробників поновлюваних джерел енергії
В Україні за «зеленим» тарифом закуповується електроенергія, вироблена з альтернативних джерел. Незважаючи на те, що держава гарантує до 2030 року закупівлю «зеленої» енергетики, перед виробниками сформувалися борги, які довелося закривати на законодавчому рівні.
У вересні 2014 року НКРЕКП зупинила перегляд «зелених» тарифів, в лютому і березні 2015 року - знизила «зелені» тарифи виробникам, які оскаржили в судах це рішення і згодом отримали компенсацію.
У вересні 2008 року Верховна рада прийняла закон про встановлення «зеленого» тарифу на закупівлю електроенергії, виробленої з альтернативних екологічних джерел. Йдеться про сонячних (СЕС), вітрових (ВЕС), біоенергетичних, геотермальних електростанціях, а також малих гідроелектростанціях (ГЕС потужністю до 10 МВт).
Закон передбачає, що така електроенергія реалізовується через прямі угоди зі споживачами. При цьому споживачу орган, уповноважений Кабміном, видає документ встановленої форми, що підтверджує закупівлю виробленої з альтернативних джерел енергії та порядок використання цього документа.
Відповідно до закону, «зелений» тариф затверджує Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) терміном на 10 років на рівні не вище подвоєного середньозваженого тарифу на електроенергію. Тариф переглядається щорічно в установленому порядку.
1 лютого 2011 року Україна стала повноправним членом Енергетичного співтовариства на підставі ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного співтовариства і взяла на себе зобов'язання до 2020 року досягти рівня 11% електроенергії з ВДЕ в загальній структурі енергоспоживання країни.
Для виконання цих зобов'язань 1. жовтня 2014 року уряд затвердив Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року (Національний план). Ним передбачалося досягти 10 900 МВт встановленої потужності ВДЕ станом на 31 грудня 2020 року, де 2 280 МВт - вітрової генерації; 2 300 МВт - сонячної; 5 200 МВт - великих гідроелектростанцій; 150 МВт - мікро-, міні- і малих гідроелектростанцій; 950 МВт - біомаси.
Станом на травень 2020 року структура генерації ВДЕ складалася з: 4 515 МВт сонячної генерації; 1 065 МВт - вітрової; 169 МВт - станцій на біопаливі.
У підсумку, сонячної генерації побудовано майже в два рази більше, а вітрової - в два рази менше, ніж було заплановано. Це свідчить про те, що сонячна генерація завдяки високим «зеленим» тарифом була більш приваблива для інвестицій, ніж вітрова і біомаса.
В кінці 2012 року Рада прийняла зміни до закону «Про електроенергетику» щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел.
З 1 січня 2014 року енергопостачальні компанії зобов'язані були викуповувати у домогосподарств за «зеленим» тарифом надлишкову електроенергію, вироблену СЕС або ВЕС потужністю до 30 кВт.
Однак з 2009 по 2016-й введення нових потужностей ВДЕ було дуже повільним. За 8 років застосування високих ставок «зеленого» тарифу в експлуатацію ввели лише 1 118 МВт об'єктів ВДЕ. Після окупації Криму частина потужностей ВДЕ залишилася на півострові, а згодом і на непідконтрольною території Донбасу.
Україна здійснює експорт та імпорт електроенергії через Об'єднану енергетичну систему (ОЕС) України, яка ще з радянських часів працює синхронно з єдиною енергетичною системою Російської Федерації і з Молдавською енергетичною системою, а також включає «Бурштинський острів», поєднаний із об'єднаними енергетичними системами країн Західної, Центральної і Східної Європи.
Найбільші експортні показники припадають на 2014 рік, коли до Угорщини, Словаччини, Польщі, Молдови, Білорусі постачалося 8 052,8 млн кВт·год.
У 2015 році до перелічених країн додалася Російська Федерація, але обсяг експорту впав до 3 640,1 млн кВт год і це було найбільш відчутне падіння за останні шість років.
У 2016 році експорт електроенергії становив 4 016,9 млн кВт год. Україна постачала світло до Угорщини, Словаччини, Польщі та Молдови. РФ та Білорусь випали зі списку країн-імпортерів.
У 2017 році до переліку країн, куди Україна постачала електроенергію додалася Румунія, а загальний обсяг експорту склав 5 166,3 млн кВт год на рік.
Наступні два роки Україна постачала електроенергію до тих самих країн, але кількість експортованого світла зросла до понад 6 100 млн кВт год.
Щодо імпорту, у 2014 році Україна постачала електроенергію тільки з РФ – 178 млн кВт год. Цікаво, що у 2015 році цей показник зріст до – 2 295,9 млн кВт год.
У 2016 році імпорт здійснювався до РФ та білорусі і склав – 76,9 млн кВт год на рік. Протягом наступних двох років імпорт електроенергії до України впав до 30 млн кВт год.
У 2019 році імпорт підскочив до 2 698,6 млн кВт год. Україна закуповувала електроенергію в Угорщині, Словаччині, Румунії, Білорусі, РФ. Нагадаємо, що 4 грудня 2019 року Верховна рада заборонила імпорт електроенергії з РФ.
Протягом 2020 року Україна через карантин призупиняла та відновлювала експорт електроенергії до Росії та Білорусі.
Загалом станом на вересень з України було експортовано 3 448,5 млн кВт год: до Угорщини – 1 492,3, Польщі – 1 109,2, Румунії – 618,8, Молдови – 130,3, Білорусі – 82,8, Словаччини – 15,3 млн кВт год.
Імпорт за дев’ять місяців 2020 року склав 1 870,7 млн кВт год. Електроенергію до України постачали: Словаччина – 1 105,2, Угорщина – 473,1, Білорусь – 152,3, Румунія – 86,7 та РФ – 53,4 млн кВт год.
Типізація країн світу за рівнем економічного розвитку
Сучасні українські заводи
1. Allseeds за рік виробляє 240 млн літрів соняшникової олії
Реґіон: м. Південне, Одеська обл.
Дата відкриття: червень 2015
Новий олійно-екстракційний завод ТОВ “Олсідз Блек Сі” займає 28 га і його потужність дозволяє переробляти до 800 тис. тонн соняшникового насіння на рік. У елеваторі одночасно поміщається близько 46 тис. тонн. А ще він розташований біля порту “Південний” Одеської області – близько до пункту завантаження суден.
У завод та термінал з перевалки олії група компаній Allseeds вклала 200 млн доларів. За рахунок іноземних інвестицій завод оснастили сучасним італійським, німецьким, бельгійським та швейцарським обладнанням. Якість сировини на підприємстві контролює незалежна голландська лабораторія.
2. “Маїс” – перший проект вітчизняної насіннєвої компанії
Реґіон: с. Зайцеве, Дніпропетровська обл.
Дата відкриття: червень 2015
У будівництво нового насіннєвого заводу вклали понад 100 млн. грн., Третину цієї суми взяли в кредит у німецького банку BHF під гарантії Європейського банку реконструкції та розвитку.
За проектом, потужність заводу становить від половини до 1 млн. Посівних одиниць – а це 10-20% потреби ринку України. Завод працює в двох “режимах”: або запускає стандартний повний технологічний цикл, або виконує три різні операції одночасно з трьома видами насіння.
Компанія “Маїс” планує побудувати ще два насіннєвих заводи в різних реґіонах України.
3. Біогазовий завод компанії “Сільгосппродукт” забезпечить зеленою електроенергією 800 домогосподарств
Реґіон: с. Рокитне, Київська обл.
Дата відкриття: жовтень 2015
Новий біогазовий завод переробляє органічні відходи, енергія яких піде на опалення місцевих населених пунктів та теплиць. А ще він планує поставляти екологічне добриво для сільського господарства. Поки що запустили тільки першу чергу майбутнього біогазового комплексу, так що зараз завод виробляє лише частину запланованого “зеленого” палива. Проте, для України він вже є найпотужнішою біогазовою установкою та однією з найпродуктивніших для країн східної частини ЄС.
Сировиною для біогазової установки служить жом та інші органічні відходи. З них у результаті хімічної реакції отримують газ, котрий перетворюють на електрику. До того ж відбувається процес когенерації – вироблення електричної та теплової енергії. За розрахунками інженерів, з 44 м³ такого газу виходить 19 МВт електричної та стільки ж теплової енергії.
4. “Інтерагросистема” перший в Україні виготовляє картоплю фрі
Реґіон: м. Мена, Чернігівська обл.
Дата відкриття: вересень 2015
Цей завод напівфабрикатів побудували в рамках спільного українсько-турецького проекту. Українська сторона інвестувала 48 млн грн, іноземні партнери – 2,5 млн євро.
Картоплю для заводу вирощують на полях “Інтерагросистеми” та купують у місцевих фермерів. Виробнича лінія працює в три зміни, на ній задіяно 50 чоловік. А для посадки, збирання та сортування картоплі залучається іще сотня.
Підприємство буде переробляти до 100 тис. тон картоплі на рік, чим майже повністю забезпечить вітчизняні кафе та ресторани напівфабрикатами для виготовлення картоплі фрі – зараз Україна імпортує таких напівфабрикатів на 500 млн грн.
5. Puratos буде експортувати майже половину своєї продукції
Реґіон: м. Одеса;
Дата відкриття: 19 травня
Міжнародна група Puratos вклала в завод з виробництва маргарину та сухих сумішей для хлібопекарської та кондитерської промисловості 7 млн євро. 40% виробленої продукції піде на експорт.
Завод працюватиме за екологічно чистими технологіями, його обладнання також не шкодить навколишньому середовищу.
6. “Українські Лісопилки” переробляє деревину, котру раніше експортували
Реґіон: м. Костопіль, Рівненська обл.
Дата відкриття: квітень 2016
На заводі планують виробляти соснові обрізні дошки, з котрих в подальшому виготують столярні вироби, меблі та будматеріали.
Потужність підприємства – 300 тис. м³ пиломатеріалів. За рік воно створює 150 робочих місць та залучає до реґіону 20 млн. євро інвестицій. Над спорудженням об’єкту працювали українці, фіни та шведи. Це один з наймасштабніших інвестиційних проектів у Рівненській області за останні 7 років.
7. ПАТ “Тернопільський кар’єр” зменшить потребу в імпортному камені
Реґіон: с. Галущинці, Тернопільська обл.
Дата відкриття: січень 2016
Для реалізації проекту залучили близько 19 млн грн .: 15 млн. Інвестицій та 4 млн. Кредитних коштів.
Проектна потужність нового заводу становить 1 млн. тонн продукції на рік. Це має замінити імпортний камінь, котрим раніше перекривали малий видобуток своєї сировини.
8. ТМ Ondo пропонує дешевшу заміну керамічної черепиці
Реґіон: м. Івано-Франківськ
Дата відкриття: серпень 2015
Новий завод виробляє цементно-піщану черепицю. Її вартість у чотири рази нижча, ніж керамічної. Але в порівнянні з металочерепицею, “бетонна” на 10-20% дорожча.
У підприємство вклали 1 млн дол., За рахунок чого побудували 2 тис. м² виробничих площ і закупили обладнання європейської компанії Vortex Hydra. Вийти на проектну потужність, котра становить 250 тис. м² черепиці на рік, компанія планує в наступному році.
9. Fujikura виробляє в Україні кабелі за японським стандартом якості
Реґіон: м. Львів
Дата відкриття: квітень 2016
ТОВ “Фуджікура Аутомотив Україна Львів” засноване в листопаді 2013 року японською компанією Fujikura Ltd., котра виготовляє кабельні мережі для європейських автомобільних виробників. Спеціалізацією українського заводу стала автопроводка для марки Volkswagen. За тиждень виробляють близько мільйону кабелів.
Щоби його спорудити, треба було 87 млн грн іноземних інвестицій. За ці гроші побудували комплекс з виробництва електрокомпонентов площею 7 тис. м² та адміністративний корпус – 1,8 тис. м² Протягом наступних двох місяців планують розширити виробничі площі до 11,5 тис. м² Роботу на заводі отримають 3 тис. чол.
10. “Біофарма” на 100% забезпечить населення України вітчизняними препаратами з плазми крові
Реґіон: м. Біла Церква, Київська обл.
Дата відкриття: червень 2016
Новий біофармацевтичний комплекс було побудовано з нуля швидко – за 1,3 року. Для цього українські та іноземні інвестори: американська компанія Horizon Capital та голландський банк розвитку FMO – вклали 40 млн. дол.
Завод спроектувала німецька компанія Linde Engineering, він відповідає вимогам стандарту Good Manufacturing Practice, що є обов’язковим для всіх країн ЄС.
У планах побудувати ще й завод з переробки плазми крові – для цього додатково інвестують 30 млн. дол. Новий завод у три рази збільшить виробничі потужності компанії з переробки плазми, котрі зараз складають 90 тонн на рік.
Годі вже скиглити про те, що у нас немає нових промислових гігантів – хоча б тому, що за голосінням не помітиш змін на краще. Адже десяток нових приватних підприємств, нехай навіть деякі з них маленькі, здатний принести користі більше, ніж неконкурентноспроможні велетні минулого.
Скільки
людей перетнуло кордон України: куди найчастіше їздять українці
Через пандемію коронавірусу не
всі країни відкрили кордони, навіть під час туристичного сезону, а закордонні
поїздки скоротилися до мінімуму.
Виїзд українців за кордон
У 2020 році українці перетнули кордон 10,9 млн разів. Йдеться про те, скільки разів громадяни України в’їхали та виїхали з/до країни. Причому одна людина могла здійснити десять подорожей поспіль, а інша – тільки одну.
До запровадження карантину рух на нашому кордоні був таким: у січні кордон перетнули 4,5 млн українців, у лютому – 4,1 млн, у березні – 2,4 млн громадян України.
Щодо 2019 року, то, за даними Держприкордонслужби, через кордон проїхала рекордна кількість мандрівників – понад 102 млн осіб. Саме стільки проходили паспортний контроль.
Переважну більшість – близько 75 млн осіб – становили громадяни України. Порівняно з 2018 роком це майже на 4 млн більше.
Сухопутний кордон з країнами ЄС перетнуло близько 30,5 млн наших співвітчизників, яких як на виїзд, так і на в’їзд слідувало по 15 млн осіб. Цей показник зріс на пів мільйона порівняно з попереднім роком.
Прикордонники зауважили, що тенденція до зростання пасажиропотоку в ЄС спостерігалася ще до запровадження безвізу. Зокрема, у 2014 році кордон з ЄС перетнуло 22,5 мільйона українців, у 2015-му цей показник зріс на один мільйон, а у 2016 році – на два мільйони.
Через міжнародні аеропорти у 2019 році подорожувало понад 15 мільйонів українців (порівняно з попереднім роком ця цифра зросла на 3,5 млн осіб). Як на виїзд, так і на в’їзд оформлено по 7,5 млн українських пасажирів.
Найчастіше українці прямували до Польщі – 9,9 млн українців, що на рівні 2018 року, до Росії – 3,9 млн громадян України (зменшення на 6%) та до Угорщини – 3,4 млн наших співвітчизників (на 5% більше).
Попитом користуються сусідні Молдова (1,4 млн), Білорусь та Румунія (по 1,2 млн.) і Словаччина (1 млн).
З-поміж туристичних країн українці надали перевагу Катару (+37%), Єгипту (+36%), Грузії (+23%), Туреччині (+21%), ОАЕ (+20%), Кіпру (+15%).
Крім того, відмічалося збільшення потоку наших співвітчизників до європейських країн. Зокрема, до Німеччини (+31%), Італії (+26%), Португалії (у 33 рази більше), Австрії (у 1,9 рази), Іспанії (у 1,6 рази), Греції (+46%), Франції ( +13%), Чехії (+38%). Також ДПСУ спостерігало збільшення перетинів кордону нашими співвітчизниками в напрямку Канади, Норвегії, Ісландії, Ірландії та Люксембургу.
В’їзд іноземців до України
Прикордонники щорічно фіксують збільшення візитів іноземців до України як літаками, так і суходолом та по морю.
За даними Держприкордонслужби, якщо у 2014 році на в’їзд та виїзд було проконтрольовано близько 13 млн іноземців, у 2017-му – 14,6 млн, то 2019 рік закрито цифрою 27,3 млн.
Найчастіше для в’їзду в Україну іноземці обирають кордон з ЄС. На цьому напрямку зафіксовано 6,3 млн перетинів, з яких як на в’їзд, так і виїзд слідувало по 3 млн, причому 2,4 млн – з Польщею. Крім того, 7,9 млн іноземних громадян перетнуло кордон з Молдовою, 4,5 млн – з Білоруссю, 2,8 млн – з Росією.
Загалом на сухопутній ділянці кордону паспортний контроль у 2019 році було оформлено 21,5 млн іноземців. Водночас іноземці нерідко обирали авіаподорожі. В аеропортах оформлення на в’їзд та виїзд пройшли 5,5 млн іноземних громадян, і ще близько 265 тис. гостей нашої країни були піддані паспортному контролю на морській ділянці кордону.
Частіше до України стали їздити поляки та румуни. Також порівняно з 2018-м більш привабливою наша країна стала для громадян Німеччини (на 14%), Ліхтенштейну (12%), Великої Британії (11%), Литви (24%), Латвії та Швеції (13%), Люксембургу (20%), Австрії (27%).
Крім того, для вірмен (на 8%), узбеків (12%), датчан (майже вдвічі), естонців (6%), португальців (14%), бельгійців (27%), а ще для громадян, які прямували з Фінляндії (11%), Хорватії (16%), Кіпру (15%) та Філіппін (+11%).
Водночас в’їзду до України росіян порівняно з 2018 роком зменшився на 7%. Також показник знизився щодо в’їзду до України громадян, які прямували з Білорусі (на 13%), Угорщини (10%), Словаччини (14%), Казахстану, Нідерландів (9%), Іспанії (13%) та Бангладеш (21%).
Динаміка міграції в Україні: де живе найбільше зареєстрованих переселенців
В Україні станом на липень 2020 зареєстровано 1 млн 449 тисяч 157 внутрішньо переміщених осіб. Як змінювалася міграція українців з окупованих територій Криму і Донбасу.
У порівнянні з аналогічним періодом минулого року кількість переселенців збільшилася на 59 тисяч 365 осіб. А в порівнянні з травнем кількість зареєстрованих переселенців зросла на 1 тис 922 людини.
Найбільше переселенців живуть на Донбасі: 510,9 тисяч осіб в Донецькій області та 280,5 тисяч – в Луганській. У Києві живуть більше 160 тисяч внутрішньо переміщених осіб, в Харківській області – 134,4 тисячі. Найменше переселенців в західних областях: у Тернопільській області – 2,1 тисяча, в Чернівецькій – 2,4 тисячі, в Рівненській – трохи більше 3 тисяч.
Карантин і коронавірус позначилися на динаміці міграції в Україні – кількість зареєстрованих переселенців істотно не змінилася. У Києві за місяць зареєструвалися ще майже 700 переселенців, в Київській області – 380 осіб, в Харківській і Одеській – більше 200. Знімалися переселенці з реєстрації в Кіровоградській, Рівненській, Волинській та Житомирській областях.
У червні держава виплатила внутрішньо переміщеним особам 243,9 млн грн матеріальної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. За аналогічний період 2019 року ця сума склала 249 млн грн.
Найпотужніші сонячні електростанції України
В Україні працює 15 665 (875 промислові та 14 790 СЕС домогосподарств) об’єктів відновлюваної електроенергетики, яким встановлено «зелений» тариф. Наша держава входить в десятку країн Європи за темпами розвитку сонячної енергетики, тому ми пропонуємо вам дізнатись більше про 10 найпотужніших СЕС України.
Покровська сонячна електростанція
Потужність: 240 МВт
Площа: 437 га
Місцезнаходження: поблизу села Покровське Нікопольського району Дніпропетровської обл.
Рік запуску: 2019
Покровська сонячна електростанція є другою за потужністю СЕС в Європі. СЕС буде щорічно виробляти 400 млн кВт∙год "зеленої" електроенергії, якої достатньо для забезпечення 200 тис. приватних будинків або квартир. Завдяки роботі станції викиди СО2 в атмосферу будуть скорочені на 420 тис. тонн на рік.
Покровська СЕС складається з 840 тис. сонячних панелей виробництва компанії Risen (КНР). Інвестиції в будівництво СЕС склали 193 млн євро.
Нікопольська сонячна електростанція
Потужність: 200 МВт
Площа: 400 га
Місцезнаходження: поблизу с. Старозаводське, Нікопольського району Дніпропетровської обл.
Рік запуску: 2019
Нікопольська сонячна електростанція одна з найбільших СЕС в Україні, яку звели менш ніж за рік. Електростанція входить у трійкуі найпотужніших у Європі. Станція здатна забезпечити електроенергію 140 тисяч домогосподарств.
На будівництво Нікопольської СЕС не витратили жодної гривні з обласного чи держбюджету - її звели виключно коштом інвесторів. Угоду підписали українська компанія ДТЕК та китайська China Machinery Engineering Corporation (CMEC).
Будівництво гігантського об’єкта розгорнулося у квітні 2018-го на майданчику площею 400 га, поблизу села Старозаводське Нікопольського району. Тут розмістили 750 тисяч сонячних батарей. За рік електростанція вироблятиме близько 280 млн КВт-год.
За оцінками експертів, СЕС приноситиме Дніпропетровському регіону близько 20 млн грн щорічних податкових надходжень.
Сонячна електростанція "Яворів-1”
Потужність: 72 МВт
Площа: 115 га
Місцезнаходження: с. Терновиця, Яворівський район, Львівська область
Рік запуску: 2018-2019
Сонячна електростанція «Яворів-1» належить ТОВ “Еко-Оптіма” і входить до числа найбільших сонячних електростанцій на Західній Україні. Перша черга станції була запущена в експлуатацію в жовтні 2018 р., потужністю 36 Мвт. Друга черга введена в дію 1 листопада 2019 р. В складі СЕС «Яворів-1» встановлено 268 тисяч сонячних модулів, а річне виробництво електричної енергії – 73,747 млн. кВт*год.
Кам'янець-Подільська сонячна електростанція
Потужність: 63.8 МВт
Площа: 110 га.
Місцезнаходження: с.Панівці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Рік запуску: 2019
Кам'янець-Подільська СЕС належить компанії «Подільськенерго». Інвестором проекту виступив американський фонд «VR CAPITAL GROUP».
СЕС розташована на полях фільтрації Кам’янець-Подільського цукрового заводу, які наразі не є придатними для сільського господарства. На станції встановлено 220 тисяч сонячних батарей. Більше 50% комплектуючих станції виготовлено на українських підприємствах.
Заплановане щорічне виробництво електроенергії складе 68.2 ГВт/рік, що дозволить забезпечити електроенергією третину з 13000 домогосподарств в Кам’янець-Подільському.
Слід зазначити, що кожного року в бюджет села Панівці «Подільськенерго» буде сплачувати 2,6 мільйона гривень в якості орендних платежів, що зробить компанію головним платником податків для місцевої громади.
СЕС Тоkmak Solar Energy
Потужність: 50 МВт
Площа: 96,4 га
Місцезнаходження: м. Токмак, Запорізька область
Рік запуску: 2018
Сонячна електростанція Tokmak Solar Energy одна з найбільших станцій України. Електростанція належить компанії Токмак Солар Енерджі. Інвесторами проекту виступілa інвестиційна компанія Astra Capital Group у партнерстві з Укргазбанком. Потужності станції вистачає на освітлення Оріховського, Гуляйпільського, Пологівського та частково Чернігівського районів Запорізької області.
Сонячна електростанція привернула в Токмацький регіон додаткові 1,2 млрд грн інвестицій, а щорічне надходження до бюджетів усіх рівнів склало понад 100 млн грн. Токмацька СЕС суттєво скоротила викиди СО2 в атмосферу. Це вагомий внесок в енергетичну незалежність і екологічну безпеку України.
Дунайська сонячна електростанція
Потужність: 43,14 МВт
Площа: 80 га
Де знаходиться: м. Арциз, Одеська область
Рік запуску: 2013
Сонячна електростанція «Дунайська» належить китайській корпорації CNBM New Energy Engineering Co, яка займалася поставками сонячних панелей.
На СЕС встановлено 40 інверторних станцій, для забезпечення роботи прокладено понад 645 км різних кабелів. Виробленої електроенергії СЕС достатньо, щоб забезпечити енергією 12 тисяч домогосподарств. Робота станції дозволяє скоротити викиди вуглекислого газу в рік на 44 000 тон. Крім того станція має змогу виробляти електроенергію і у похмурі дні, та навіть взимку.
В ході будівництва станції в економіку регіону було інвестовано близько 900 млн грн.
Старокозача сонячна електростанція
Потужність: 43 МВт
Площа: 80 га
Місцезнаходження: поблизу села Старокозаче, Одеська область
Місцезнаходження: 2012
Старокозача сонячна електростанція належить китайській державній компанії CNBM.
Сонячна станція в Старокозачому займає площу 80 гектарів, оснащена 183 964 сонячними модулями. Потужність виробництва електроенергії цієї станції становить 42,95 МВт, що не тільки задовольняє побутові потреби в електроенергії населення багатьох оточуючих селищ, а й щорічно зменшує викиди більш ніж 44000 тонн двоокису вуглецю.
СЕС Терновиця
Потужність: 20 МВт
Площа: 12 га
Місцезнаходження: с. Терновиця Яворівського району Львівської області
Рік запуску: 2017
Сонячна електростанція Терновиця почала роботу 26 жовтня 2017 року. Її загальна потужність становитиме 20 МВт, орієнтовна кількість виробленої електроенергії в рік – близько 6,5 млн кВт/год. Станція складається із 22 тис. штук сонячних кремнієвих фотоелектричних модулів. Комплектуюче обладнання сонячної електростанції іноземних та українських виробників. У цей проект було залучено 149 млн грн інвестицій компанії «Greenville Energy».
Ця електростанція зможе забезпечити енергією п’ять тисяч домашніх помешкань.
СЕС Modus Group
Потужність: 14 МВт
Площа: 18,3 га
Місцезнаходження: с. Залуква Галицького району Івано-Франківської області
Рік запуску: 2019
Міжнародний холдинг Modus Group, до складу якого входить компанія Green Genius, успішно реалізував свій перший проєкт в Україн — сонячну електростанцію на Прикарпатті. Потужність електростанцію майже 14 МВт, вартість – 11 мільйонів євро.
Для роботи сонячної електростанції село виділило 18,3 га землі. Це був старий списаний колгоспний сад, якому понад 70 років. За оренду землі очікується поповнення до бюджету села близько 150 тис грн. на рік.
Калинівська сонячна електростанція
Потужність: 13.5 МВт
Площа: 20.22 га
Місцезнаходження: с.Калинівка, Миколаївська область
Рік запуску: 2019
Калинівську СЕС відкрила компанія «TIU Канада». Будівництво станції почалося у вересні 2018 року, загальний обсяг інвестицій становив понад 11 млн євро. Це друга інвестиція компанії, зроблена в рамках угоди про зону вільної торгівлі між Україною та Канадою, що набрала чинності в серпні 2017 р.
Калинівська СЕС має майже 30.5 тис. сонячних панелей і 5 інверторів, які були встановлені для управління напругою. Загальна площа ділянки, на якій розташувалася станція, становить 20,22 г
Немає коментарів:
Дописати коментар