Інструктаж з техніки безпеки на зимових канікулах!

ПАМ’ЯТКА

для учнів та батьків на зимові канікули

УЧЕНЬ! БЕРЕЖИ СЕБЕ!

Постійно дотримуйся правил дорожнього руху. Ніколи не порушуй їх, це небезпечно для життя. Переходь вулицю тільки у відведених місцях. Не влаштовуй ігри на проїжджій частині вулиці. Правильно користуйся міським транспортом.
Не грайся сірниками та іншими легкозаймистими предметами. Будь обережний з газом. Не вмикай його без дозволу батьків та без потреби.
Не прикрашай ялинку ватою, паперовими іграшками. Не запалюй бенгальські вогні, свічки.
Не чіпай невідомі тобі предмети. При виявленні вибухонебезпечних предметів, повідом дорослих.
Будь обережний з електроприладами. Не вмикай їх без дорослих. Не торкайся оголених проводів.
Не чіпай бездомних кішок та собак. Спілкування з ними призводить до нещасних випадків.
Не ходи на водоймища. Тонкий лід – це небезпечно для життя.
Не заходь у ліфт з незнайомими людьми.
Будь обережний під час катання на санчатах, лижах, ковзанах. Не гуляйте довго під час сильних морозів.

Любий учень, дбай про своє здоров’я та життя!

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Не залишайте дітей без догляду. Знайте, де і з ким бувають Ваші діти, чим вони займаються.
Випускаючи дитину на прогулянку, нагадуйте їй про правила дорожнього руху, не дозволяйте купляти петарди, запалювати бенгальські вогні.
Не залишайте колючі, ріжучі предмети та сірники у легкодоступному для дітей місці.
Не допускайте переохолодження дитини. Постійно нагадуйте про правила власної безпеки.

Як безпечно провести осінні канікули в умовах воєнного стану

Перед початком канікул важливо нагадати про елементарні правила безпеки дітям, адже це запорука того, що діти добре відпочинуть і повернуться до навчання здоровими.

Гратися, або прогулюватися можна в місцях, які призначені для цього. Не нехтуйте сигналами тривоги.
Небезпечними для ігор можуть бути сходи, підвали, горища, будівельні майданчики, ліфти. Під час ігор у небезпечних місцях можна одержати травми різного ступеня тяжкості.
Якщо під час “повітряної тривоги” ви самі вдома, одразу знайдіть безпечне місце та перечекайте небезпеку. Якщо маєте можливість зателефонуйте близьким та повідомте, що ви вдома.
Тримайтеся якомога далі від вікон. Поранення від уламків скла можуть бути дуже небезпечними.
У жодному разі не фільмуйте обстріли на мобільний телефон, щоб потім похизуватися у соцмережах – небезпечно публікувати цю інформацію.
Бажано тримати вдома тривожну валізу. Прослідкуйте, щоб батьки зібрали усе необхідне. (свідоцтво або закордонний паспорт, пляшку води, їжа тривалого зберігання, комплект змінної білизни та одягу, записку, у якій вказано данні дитини, контакти батьків та сімейні фото)

Правила пожежної безпеки, електробезпеки

Заборонено брати з собою вогненебезпечні предмети, які можуть спричинити пожежу (запальнички, сірники, петарди, бенгальські вогні, феєрверки, цигарки, легкозаймисті речовини, вогнезаймисту рідину тощо).
Використовувати газову плиту вдома слід тільки зі спеціалізованим електричним приладом для вмикання і під наглядом дорослих.
У жодному разі не можна брати на вулиці чи в іншому місці незнайомі чи чужі предмети, зокрема побутову техніку, не вмикати їх у розетку вдома чи в інших установах – це може призвести до надзвичайної ситуації.
Користуватися електроприладами тільки сухими руками і у присутності батьків. У разі виявлення обірваних проводів, неізольованої проводки, її іскріння, слід негайно повідомити дорослих.
Не збиратися біля проходів у громадських установах, на входах та виходах, у приміщеннях вестибюлю.
У разі пожежної небезпеки накшталт наявності вогню, іскріння, диму потрібно негайно вийти на повітря (за двері, на балкон) та покликати на допомогу. Також необхідно подзвонити у службу пожежної охорони за номером 101, назвати своє ім’я, прізвище, коротко описати ситуацію (наявність вогню, диму, кількість людей у приміщенні) також свій номер телефону.
При появі запаху газу у приміщенні у жодному разі не вмикати електроприлади, не користуватися стаціонарним чи мобільним телефоном, відчинити вікна, двері, перевірити приміщення, вимкнути газову плиту, якщо вона була ввімкнена та вийти з приміщення; покликати на допомогу дорослих, негайно повідомити у газову службу за номером 104 чи у пожежну охорону 101; назвати своє ім’я, прізвище, коротко описати ситуацію й залишити свій номер телефону.
Правила безпеки дорожнього руху

Необхідно рухатися тротуарами і пішохідними доріжками з правого боку.
За межами населених пунктів, рухаючись узбіччям чи краєм проїжджої частини, обов’язково йти назустріч руху транспортних засобів.
Необхідно користуватись виключно пішохідними переходами, зокрема підземними і наземними.
У місцях із регулюваними рухами слід керуватися тільки сигналами регулювальника чи світлофора.
Необхідно виходити на проїжджу частину позаду транспортних засобів, упевнившись, що не наближаються інші транспортні засоби.
Чекати на транспортний засіб потрібно тільки на посадкових майданчиках (зупинках), тротуарах, узбіччях, не створюючи перешкод для дорожнього руху.
На трамвайних зупинках, не обладнаних посадковими майданчиками, можна виходити на проїжджу частину лише з боку дверей і тільки після зупинки трамвая.
У разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного або синього кольору чи спеціальним звуковим сигналом, потрібно утриматися від переходу проїжджої частини або негайно залишити її.
Категорично заборонено вибігати на проїжджу частину, влаштовувати на ній або поблизу неї ігри.
Водіям велосипедів заборонено: керувати транспортом з несправним гальмом і звуковим сигналом, у темну пору доби; рухатися автомагістралями, коли поряд є велосипедна доріжка; рухатися тротуарами і пішохідниит доріжками; їздити, не тримаючись за кермо, та знімати ноги з педалей; перевозити пасажирів; буксирувати інші транспортні засоби.
Заборонено виїжджати на проїжджу частину на інших засобах для катання (скейтборд, самокат, ролики тощо); обирати місце для катання слід на дитячих майданчиках.
Учні повинні виконувати зазначені правила, а також інші Правила дорожнього руху України, із якими вони ознайомилися на уроках основ здоров’я, виховних годинах, інших навчальних спеціалізованих установах освіти, на предметних уроках.
Дітям заборонено перебувати поблизу залізничних колій без супроводу дорослих.
Учні, які користуються транспортним засобом, повинні сидіти або стояти тільки у призначених для цього місцях, тримаючись за поручні або інші пристосування.

Не можна розмовляти чи вступати у контакт з незнайомцями, а особливо – не можна передавати їм цінні речі, ключі від дому, навіть якщо вони назвалися представниками поліції. Слід одразу кликати на допомогу і швидко йти до людей.
Не підходити до автомобілів з незнайомцями, навіть якщо ці люди запитують дорогу. Потрібно сказати, що не знаєте, і швидко йти геть.
Перебувати без супроводу дорослих на вулиці дітям до 10-ти років можна до 20:00, до 14-ти років – до 21:00, до 18-ти років – до 22:00.
Діти мають право не відчиняти дверей дому навіть представникам правоохоронних органів. Якщо незнайомець запитує, чи скоро прийдуть батьки, варто повідомити, що вони скоро повернуться, наприклад сказати, що вони у сусідів, а в цей час зателефонувати їм. Двері незнайомцям не можна відчиняти у жодному разі.
Перебувати подалі від тих, хто влаштовує бійки, не брати участі у суперечках дорослих і не провокувати словами чи діями агресивну поведінку, що може призвести до бійки або травми.
Не заходити у під’їзд, ліфт із незнайомими людьми; одразу кликати на допомогу, якщо незнайомець здійснює якісь дії щодо вас. Потрідно бути уважними, озиратися й перевіряти, чи не слідує за вами хтось. Якщо за вами хтось іде, зупиніться й відійдіть у сторону, щоб потенційний переслідувач пройшов повз вас.
Під час перебування на дискотеці слід завчасно попередити батьків, щоб зустріли вас після закінчення заходу; керуватися загальними правилами етикету й нормами поведінки, не провокувати оточуючих на агресивну поведінку діями чи словами. У разі небезпечної ситуації потрібно звертатися до служби охорони закладу, викликати поліцію за номером 102, зателефонувати батькам.

14 жовтня українці святкують одразу три свята. Перше – Свято Покрови Божої Матері, друге – День українського козацтва, третє свято, дуже молоде – День захисника України.
Усі ці свята дуже взаємопов’язані і виникали послідовно
14 жовтня православні християни святкують день Покрови Пресвятої Богородиці. У народі говорять: «Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем».
Це свято вважається одним із найбільш шанованих свят в Україні. Не виникає навіть суперечок між православними українцями й рідновірами, котрі хоч і вкладають у це свято зовсім різний зміст, ставляться до нього дуже шанобливо.
Зі святом Покрови співпадає святкування Дня українського козацтва. З давніх-давен Божа Матір вважалася покровителькою усього українського козацтва. А на Січі запорозькі козаки збудували церкву на честь Покрова Богородиці з її іконою. І. до речі, саме у цей день, козаки збирали Велику раду, на котрій обирали гетьмана й визначалися з подальшими військовими планами.
Відомий український етнограф Олекса Воропай писав, що після зруйнування Катериною ІІ Запорозької Січі, козаки, ідучи за Дунай, несли з собою ікону Покрови Пресвятої Богородиці
Цікаво, що козаки настільки глибоко й щиро шанували образ Покрови Божої Матері, вірили у її силу й урочисто святкували цей день, що у народі закріпилася й друга назва свята – Козацька Покрова.
Певно, не знайдеться в Україні людини, яка б не знала про козаків. Про них складено безліч творів, книжок і фільмів. Про козацький рід співається й у нашому державному гімні. Образ сміливого парубка, котрий захищає честь та волю нашого народу, міцно закарбувався у пам’яті поколінь. Тож, козак в українській культурі – звитяжний воїн, озброєний захисник Вітчизни, що боронить віру, гідність та звичаї усього нашого народу.
Друга спроба вибороти незалежність українського народу й держави здійснювалася у тяжкі 1917-1920 роки.
Третя – уже в наш час – під час розпаду радянської імперії, коли прокинувся волелюбний інтерес до власної історії й генетичної пам'яті.
Четверта хвиля цього інтересу, – напевно, сьогоднішня. Адже, з 2015 року 14 жовтня є державним святом і неробочим днем – Днем захисника України.

Як запобігти шкідливому впливу інтернет-контенту на здоров’я і психіку дитини: поради для батьків

Поради, як батькам говорити з дитиною, якщо вона поводиться з ризиком для здоров’я через вплив на неї контенту в мережі:

заспокоюйте дитину тим, що ви поруч, готові вислухати і допомогти;
наголошуйте дитині на тому, що вона зараз перебуває в безпеці;
слідкуйте за тоном свого голосу під час розмови. Якщо ви почнете розмову повчальним тоном, ви можете налякати дитину, і вона, швидше за все, дасть вам відповіді, які ви хочете почути, а не правду, яка з нею трапилась. Намагайтеся зробити розмову невимушеною – це дозволить дитині розслабитись;
ставте відкриті питання. Наприклад, «Поділись, будь ласка, що спричинило такі переживання у тебе? Що повпливало на твою поведінку останнім часом?»;
слухайте та чуйте. Дозвольте дитині розповідати у тому ритмі, як зараз їй хочеться. Не приймайте її слова у свій бік – дитина може висловлюватись доволі агресивно. Спробуйте почути, про що саме вона говорить і що потребує зараз;
уникайте суджень та звинувачень;
використовуйте «Я»- повідомлення. Замість «Як таке могло трапитись?» – «Я співчуваю, що тобі довелось таке пережити...»;
подякуйте дитині за те, що вона поділилась своїми переживаннями.

До кого звернутися по допомогу?

Урядова консультаційна лінія з питань безпеки дітей в інтернеті 1545 (3)

Лінія була створена із метою підвищення рівня обізнаності дітей, батьків та спеціалістів, які працюють у контакті із дітьми про попередження та реагування на ризики, із якими діти можуть зіткнутися в інтернеті – анонімно, цілодобово, безплатно.

Психологічна лінія підтримки на тему онлайн-ризиків.

Працює для дітей, що постраждали від онлайн-ризиків. Також за допомогою можуть звернутись батьки, діти яких постраждали через інтернет-контент.

Кіберполіція. Заяву можна подати онлайн.

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.

Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.

"Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно", – зауважують психологи.

Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.

ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ

Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.

Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгувідносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.

Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.

Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.

Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ

Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.

Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.

Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.

Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.

Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ

Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.

Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.

У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.

Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.

Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.

Спробуйте повідомити про булінглюдей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ

Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ

Ми вже казали, що в ситуації булінгузавжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуціфактів, а не на своїх припущеннях.

Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки.

Година спілкування до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту

Це страшне і нелюдське явище, яке відбувалося в період 1933-1945-х років і що отримало назву - Голокост, що призвело до умисного винищення практично однієї третини євреїв, а також незліченної кількості представників інших нацменшин, породжене ненавистю і фанатизмом, затятим расизмом і принизливими забобонами, які панували тоді в фашистської Німеччини – не повинно повторитися!

В історії людства було безліч «темних» плям, але так відверто, широкомасштабно і цинічно, суспільство ще не падало ніколи. Маніпуляції громадською свідомістю, нездорові ідеї і злочинне замовчування, які супроводжували весь цей жах, не давали тоді повною мірою усвідомити справжній стан речей, і це сумно. Однак все світове співтовариство здригнулося, коли почали відкриватися факти і підтвердження подібних злодіянь, причому в справжніх «промислових» масштабах. Ми не повинні допустити, щоб подібне ще хоч коли-небудь повторилося!
Читати далі.....

Правила поведінки у морозну погоду: як уникнути переохолодження та обмороження

Правила поведінки у морозну погоду та що робити при переохолодженні та обмороженні.

ЯК ОДЯГАТИСЬ У МОРОЗНУ ПОГОДУ

При мінусовій температурі повітря важливо не спітніти - це дуже небезпечно. Одягайте кілька більш легких светрів, а не один дуже теплий. В такому разі ви зможете зняти один з них, якщо вам стане занадто спекотно. “Багатошаровість” одягу також зберігає додаткове тепло.

Уникайте тісного одягу та взуття, щоб зберегти тепло і уникнути обмороження.

Рукавички, шапка, шарф, піднятий комір захистять відкриті ділянки шкіри від холоду. Це - обов’язкові атрибути у морозну погоду.

Якщо ви плануєте провести багато часу на вулиці, візьміть запасний одяг. У разі необхідності ви можете одягнути додатковий светр чи змінити вологий одяг на сухий. Це вбереже від перохолодження.

Не носіть взуття, яке може промокнути. Також уникайте металевих прикрас.
Читати далі...

Друзі, сьогодні, як ніколи, нам потрібно “озброїтися” знаннями про COVID-19 та пандемію, аби протидіяти поширенню хвороби. Наша обізнаність “не на руку” новому типу коронавірусу, тоді як паніка та розпач – його союзники. Важливо одразу зауважити, що COVID-19 – це захворювання, яке спричиняє збудник, вірус SARS-CoV-2. Тобто, COVID-19 та SARS-CoV-2 – це не одне й те саме. Щоб зрозуміти, у чому підступність цього вірусу, та переконатися в доцільності карантинних заходів і дотримання правил особистої гігієни, ми маємо зануритися в загальні відомості про віруси та їх вплив на наш організм. Важливо дотримуватися принципу послідовності у вивченні теми, аби не проґавити важливі деталі. За словами великої науковиці Марії Склодовської-Кюрі, у житті немає нічого, чого варто було б боятися, є тільки те, що потрібно зрозуміти.
Переглянути

22 квітня – Всесвітній день Землі

22 квітня відзначається міжнародною спільнотою як Всесвітній день Землі. В цей день в різних куточках світу проводять різноманітні акції, що покликані спонукати людей бути уважнішими до тендітного і вразливого навколишнього середовища на планеті Земля.

Кожен дитячий малюнок стає для військових АТО оберегом від ворожої кулі

Таких приємних моментів в зоні АТО завжди чекають з нетерпінням. За словами самих військових на передовій чи у базових таборах, вони завжди радіють листам від наймолодших громадян нашої України. На дитячих малюнках часто зображені танки, літаки, бойові гелікоптери і кожного разу, як і в реальному житті, наші синьо-жовті красені перемагають «зелених чоловічків», «воїни світла» перемагають «воїнів пітьми». Малеча передає військовим сонечка, сердечка, а головне — теплі і щирі слова. І кожен малюночок вже усміхнені бійці трепетно кладуть в кишеню однострою, напроти серця (як оберіг від ворожої кулі), або чіпляють під броню чи у середину бойових машин, а то й разом з іконами вішають на стінках наметів.

На світі чимало різних професій, і всі вони є важливими для суспільства. Є професії, які окрім знань, вимагають надзвичайного терпіння, виваженості, мужності, стійкості та навіть героїзму. Цьому не навчитися у жодному коледжі чи виші, бо ці риси формують оточення, середовище, суспільні обставини. Мова йде про військових.

У зв’язку з непростими та нелегкими подіями в нашій державі-ці слова набувають нового значення. І звичайні українці, яких ми зараз називаємо героями, живуть серед нас, своїм прикладом показують, як потрібно чинити за певних ситуацій, спонукають діяти, допомагати іншим.

Виховна година "Шкільний булінг"

Як пов'язані підліткова злочинність і насильство в сім'ї?

За даними Мін'юсту, станом на липень в органах пробації перебували понад 1200 підлітків, причому переважна більшість з них – хлопці віком від 16 до 18 років. Так, на пробації на цей час перебували лише 82 дівчини і понад 1,1 тисячі молодих людей.

Значна кількість проблем з законом зафіксовані також і у дітей до 16 років – їх частка становить близько 20% від загального числа підлітків, які потрапили під нагляд після скоєння злочинів.

Зв'язок з проблемами в сім'ї тут також простежується дуже чітко: близько 800 з них сироти, покинуті батьками або виховувалися в неповних сім'ях.

Згідно з невтішною статистикою, понад дві третини дітей з неблагополучних сімей піддаються насильству: приблизно половина таких дітей в результаті намагається втекти з дому, а ризик самогубства у них виростає в 10 разів

Також статистика свідчить, що серед залучених до проституції людей близько двох третин ставали жертвами сексуального насильства ще в дитинстві.

За 2016 рік органи пробації пройшли 4,3 тисячі людей, велика частина з яких зазнали в дитинстві насильства в сім'ї або стали його свідками. З них за цей час повторні правопорушення скоїли 110 осіб, що становить близько 2,5% від загального числа.

Близько 250 підлітків потрапили у виховні колонії, причому близько половини з них виросли в неповних сім'ях або раніше піддавалися сімейному насильству.

Як щодня розвивати в дитини доброту

Діти хочуть допомагати іншим людям. Тому важливе завдання батьків полягає в тому, щоб розвинути та спрямувати їхнє природне бажання так, щоби трансформувати його у звичку всього життя. Особливо ефективним при цьому буде особистий приклад, оскільки діти копіюють модель поведінки батьків. Спробуйте на практиці наведені нижче прості ідеї, і вони допоможуть вам розвинути в дітей чудову звичку допомагати іншим.

Зробіть допомогу іншим людям справою вашої родини

Дорослі добре знають, що робити, якщо хто-небудь зі знайомих захворів або переживає важкі часи. Вони провідують хворих друзів, приносять їм апельсини, яблука, сік або купують якісь корисні подарунки для потреб сім'ї. Зацікавте дітей участю в цих заходах. Спитайте їх, що б вони хотіли зробити для того, щоб допомогти людям у скрутній ситуації.

Коли ви вирішите відвезти гостинці та подарунки, візьміть дітей із собою. Вони дізнаються на власному досвіді, як це – прикрасити чийсь день або розвіяти чийсь смуток. Також це чудова можливість порозмовляти про те, що відчували вони самі, коли хтось інший приходив їм на допомогу.

Діліться благами з іншими

Навчіть дітей бути вдячними за те, що вони мають, і запропонуйте їм подумати про інших, поділитись тим, що в них є. Якщо ви привезли з дачі кошик яблук, запропонуйте дитині пригостити ними своїх товаришів або сусідів. Якщо її полиці переповнені книгами, запропонуйте дитині подарувати коробку цікавих книг дитячому відділенню лікарні або дитячому будинку. Упакуйте у пластикові контейнери кілька страв вашого недільного обіду й почастуйте самотнього літнього сусіда поверхом нижче.

Привчіть дітей берегти природу

Ніколи не смітіть. Навіть якщо під час пікніка з ваших сміттєвих пакетів щось випадково випало, обов'язково підніміть це й покладіть назад у пакет. Або якщо ви бачите стару газету чи використаний кавовий стаканчик на лавці в парку, викиньте їх у сміттєву урну. Коли людина проявляє таку турботу про інших людей, їй стає добре на душі.

Доручіть дітям свою ділянку роботи по господарству

Діти повинні розуміти, що від них вимагається певна кількість праці й допомоги тому, що вони є частиною однієї родини, живуть під одним дахом, та просто тому, що це правильно, добре і потрібно робити кожному члену сім'ї. Доручіть їм годувати кота, прибирати з обіднього столу й застеляти ліжка. Відзначайте й заохочуйте виконання дітьми своїх обов'язків, і вони будуть відчувати свою причетність до спільної справи й користь для всієї родини.

Навчіть дітей працювати разом

Перед тим як іти з гостей разом зі своєю дитиною, зверніть її увагу на те, який безлад залишився на підлозі: солдатики, машинки й деталі конструктора валяються по всій кімнаті, а також за її межами. Не йдіть до того часу, доки ваша дитина разом зі своїм другом або декількома друзями не наведуть порядок і не розкладуть усіх солдатиків у свої коробки.

Невеликі добрі справи

Одного разу мама однієї з учениць серйозно захворіла. І коли вчителька спитала її (маму), що найбільше її втішило під час хвороби, вона відповіла, що весь час, доки вона була на лікарняному, мати однієї з подруг її доньки готувала сніданки для її дівчинки. Цей простий жест означав, що в жінки було менше турбот і більше часу й сил на відновлення, а крім того, її донька не була голодна й отримала можливість спробувати нові смачні страви.

Звертайте увагу на позитив

Іноді може здатися, що навкруги нас тільки погані новини, відбуваються тільки жахливі події. Покажіть дітям позитивні події, які відбуваються навкруги вас, добрих людей, які думають про інших. Вирізуйте з газет і журналів замітки про простих людей, які допомагають нужденним, або про волонтерів, які збирають медикаменти й засоби для лікування хворих. Це дасть вашій дитині наснагу для світлих роздумів, а також допоможе їй творчо підійти до питання про те, що б вона сама могла зробити для тих людей, які потребують її допомоги.

Не критикуйте спроби дітей робити добро

Так, ви можете краще витягнути й розсортувати білизну із пральної машини або налити молоко, не розливаючи його, але якщо ви перестараєтеся із критикою, у маленьких помічників залишиться відчуття, ніби їхня допомога є невмілою й незатребуваною, у результаті чого вони можуть більше не запропонувати її знову. Якщо ви не проявите терпіння, то можете перетворити чудовий шанс на втрачену можливість, адже діти хочуть допомогти приготувати обід, помити машину, посуд і, звісно, спочатку будуть робити це повільно й недосконало. Якщо діти відчують, що можуть зробити свій дім краще, вони перенесуть свій досвід і на навколишній світ.

Полегшіть чиюсь ношу

Запропонуйте дитині допомогти літній людині підняти візок по сходах підземного переходу або просто потримати двері для сусіда в під'їзді. Доручіть дитині вимити підлогу на спільній сходовій клітці, перш ніж її помиє літня сусідка.

Утішайте ближніх

Якщо дитина бачить, що бабуся й дідусь засумували, прийнявши ліки, підкажіть їй, що треба обійняти їх, укрити пледом або приготувати їм по чашці чаю. Подібна поведінка доречна й у ставленні до друзів, сусідів і просто людей, які потребують доброго слова чи доброго жесту. Навчіть дітей помічати, що відбувається в житті інших людей – це допоможе розвинути емпаті й надихнути їх допомагати іншим.

Запропонуйте допомогу, якої від вас не чекають

Якщо від сусідів утік кіт, зателефонуйте і спитайте, чи знайшли вони свого пухнастого друга. Якщо ні, ви й ваша дитина могли б роздрукувати й розклеїти ще більше оголошень у районі.

Кажіть чарівні слова

Кажіть «доброго ранку» сусідам або «дякую» кур'єру, який приніс ваше замовлення. Іноді просте вираження доброго ставлення чи вдячності – саме те, що допоможе людині пройти через випробування дня.

Засоби та методи батьківського виховання

I. Питання, які бажано обговорити під час заняття

Характеристика методів виховання підлітків у сім'ї. Особливості методів - засобів педагогічного впливу на підлітка. Врахування у сімейному вихованні індивідуальних особливостей юнаківі дівчат.

Переконання як вплив на свідомість і поведінку. Засоби переконання: роз'яснення, настанови, бесіди. Особливості використання батьками у вихованні підлітків методів привчання і вимог. Педагогічний такт батьків у вихованні підлітків.

II. Матеріали для проведення заняття

У сучасній батьківській педагогіці чітко виділяються такі поняття, як засоби, методи та прийоми виховання дітей та підлітків.

Під засобами виховання, на думку М.Г. Стельмаховича, розуміємо той вид діяльності, явище чи предмет, які можуть впливати на особистість у певному напрямі. їх поділяють на дві категорії - природні і надприродні. До природних засобів виховання належать: слово, фольклор, авторитет батьків, праця, навчання, навколишня природа, домашній побут, національні звичаї та традиції, громадська думка, духовно-моральний мікроклімат сім'ї, суспільний досвід, преса, радіо, телебачення, режим дня, література та мистецтво, книга, театр, музеї та виставки, ігри та іграшки, мітинги, демонстрації, страйки, фізкультура та спорт, символи, атрибути, реліквії тощо. До надприродних засобів виховання відносять релігію.

Як бачимо, засобами виховання виступають, з одного боку, різні види діяльності дітей (ігрова, навчальна, трудова, спортивна, мовленнєва, пізнавальна, розумова тощо), а з другого - сукупність предметів і явищ матеріальної культури, залучених для впливу на вихованців.

Будь-який засіб батьківської педагогіки треба застосовувати лише тоді, коли він доречний.

До основних засобів наближаються методи виховання, які перебувають в органічному взаємозв'язку. Однак ці поняття не є тотожними, оскільки засіб і метод істотно відрізняються. Найголовніша відмінність в тому, що поняття засобу ширше від поняття методу. Засоби виявляють свою активність у процесі виховання. Кожний засіб може мати певну систему методів. Під методом родинного виховання розуміємо способи, за допомогою яких здійснюється цілеспрямований педагогічний вплив батьків на свідомість і поведінку дітей, на формування в них благородних якостей, на збагачення їх необхідним життєвим досвідом.

Інколи при живому спілкуванні людей на родинні теми можна почути, що "ми виховуємо дітей, а діти - нас". Тому доречним буде визначення: методи сімейного виховання - це способи взаємозв'язаної діяльності батьків і дітей, спрямовані на вирішення важливих виховних завдань. При такому підході дитина виступає як об'єкт і суб'єкт виховання.

Методи виховання прийнято ділити на загальні і часткові. Загальні методи виховання використовуються в усіх випадках виховання, часткові - лише в деяких.

На думку М.Г.Стельмаховича, методи родинного виховання розділяють на три групи: 1) методи переконання; 2) методи організації життєдіяльності дітей; 3) методи стимулювання культурної поведінки.

Методи переконання покликані формувати свідомість дитини, судження, погляди, переконання, ідеали. До них належать: роз'яснення, повчання, порада, бесіда, приклад, розповідь, застереження, читання, дискусія, тобто такі методи, які здатні забезпечувати цілеспрямований вплив на свідомість вихованця з метою формування в нього позитивних морально-психологічних рис, спонукання до суспільно-корисної діяльності або ж подолання негативної поведінки. Вони збагачують розум дитини потрібними знаннями, виробляють життєві установки, ціннісні орієнтири.

Методи організації життєдіяльності дітей націлюють вихованців на "єдність слова і діла", що має надзвичайно важливе значення у формуванні особистості. Виховання високої свідомості, свідомої дисципліни та культури поведінки не може успішно здійснюватися, якщо обмежується проповідуванням ідей, поглядів і норм поведінки. Треба ще втілювати їх на практиці, привчати змалечку дітей неухильно дотримуватись даної вимоги. Цьому значною мірою сприятиме застосування таких методів, як практикування правильної поведінки, дотримання режиму праці та відпочинку, доручення, вимога, привчання, нагляд (догляд), прохання, наказ, заборона.

Беручи активну участь у конкретних заняттях разом із дорослими, дитина починає усвідомлювати себе корисним членом сім'ї, виконавцем спільної справи. Під час різноманітної діяльності дітей і підлітків розширюється їх світобачення, життєвий досвід, збагачується свідомість, формуються такі особисті якості, які важко виробити за допомогою інших методів.

Успіх виховного процесу значною мірою зумовлюється застосуванням методів стимулювання культурної поведінки дитини (схвалення), змагання, сугестії (навіювання), заохочення, покарання. Головне призначення цієї групи методів, вважає М.Г.Стельмахович, - забезпечення педагогічної профілактики, тобто прискіплювання та запобігання лихим думкам і злим крокам, надання простору для добрих помислів і благородних вчинків.

Схвалення - визнання дій і рішень дитини правильними, тобто бажання для їх продовження з метою утвердження доброчинності.

Змагання виражає природне прагнення дитини постійно звіряти й порівнювати свої сили та можливості з іншою особою, намагання перевершити, перемогти когось у чому-небудь, домагаючись кращих, ніж у когось, результатів, показників. Це сприяє розвитку в особистості творчості, наполегливості, винахідливості, ініціативи, об'єктивної оцінки фактів.

Сугестія (навіювання) - психолого-педагогічний вплив вихователя на дитину з метою актуалізації або зміни в неї провідних установок, ціннісних орієнтацій та вчинків.Сугестійних формул в українській народній педагогіці багато ("Не руйнуй пташиних гнізд, бо хата згорить", "Не плюй на вогонь, бо обличчя заструпиться").

Заохочення - спонукання дитини до гарних вчинків шляхом ласки, похвал, нагород. До нього вдаємося тоді, коли хочемо відзначити її успіхи у навчанні, працьовитість, старанність.

Покарання - накладання покути за якусь провину. Застосовується у тих випадках, коли дитина свідомо не підкорюється справедливим вимогам, порушує загальноприйняті норми та правила поведінки.

Цей перелік методів виховання не претендує на повну вичерпність. Ви можете використовувати, крім названих, власні педагогічні винаходи, аби вони не суперечили природі дитини. Обговоримо разом.

Я батько і хочу поділитися своїм досвідом, як мені вдалося подолати у собі звичку тиснути на дітей із будь-якого приводу. Можливо, прийоми, які я використовую, видадуться корисними і для інших батьків.

Перший прийом і основний. Треба переконати себе, що в багатьох випадках зауваження, осмикування, вимоги (взагалі втручання) не потрібні. Зробіть простий дослід: коли у вас "свербить язик" наказати щось дитині, не робіть цього, а спокійно, уважно подумайте: чи справді вона поводиться так погано, чи її поведінка (бажано тут згадати і своє дитинство) природна, нормальна для дитини? Може бути так, що в дев'яти випадках із десяти ви зробите такий висновок.

Прийом другий. Треба розуміти, що багато повчань дорослих випливають із того, що ті підсвідомо вимагають від дітей не дитячої, а дорослої поведінки і прагнуть неможливого. Ось такий, скажімо, приклад. Безкінечний привід для нотацій - те, що підлітки не вміють робити свої справи вчасно і взагалі абсолютно не поспішають, затягують ігри, спізнюються до сніданку, обіду, вечері. Ну як тут не "завестися"? А така поведінка зовсім не свідчить про те, що дитина недисциплінована. Вона просто не знає ціни часу, не може її знати.

Прийом третій. У кожного батька і матері, бабусі й дідуся є щось своє у ставленні до дитини, в поведінці за її присутності, що погано впливає на підлітка. Обов'язково спробуйте визначити це. І якщо визначите, користь буде не тільки в тому, що ви будете намагатися зменшити це погане, ви поступово зрозумієте, що не завжди праві у спілкуванні з дітьми, що вам треба обережніше, виваженіше виступати в ролі наставника і повчаючого.

І четвертий прийом: постійно привчайте себе терпіти. Виховання - це терпіння. Треба вчитися терпіти, не реагувати у тих випадках, коли дитина виводить вас із рівноваги, але ні в чому не винна. Таких випадків може бути безліч. Дитина створює багато шуму, робить, з точки зору дорослого, щось зовсім не потрібне, забруднилась ось уже в котрий раз - як тут, здавалося б, не прочитати їй нотацій? Як не заборонити? Але ж для дитини така поведінка природна і зовсім не свідчить про те, що вона виросте неохайною. Як тут себе стримати? Виходячи зі свого досвіду, я б радив винайти засоби самовідключення. Наприклад, коли я відчуваю, що запас мого терпіння закінчується, намагаюся замислитися над чимось, що мене цікавить. Тільки не подумайте, ніякого самоусунення не рекомендується. Обов'язково бувають випадки, коли дитину треба зупинити, щось їй заборонити, на чомусь категорично наполягати. Йдеться лише про те, щоб звести такий тиск на дитину до мінімуму. Обговорення і доповнення "Правила батьківської поведінки"

Звичайно, кожний з батьків має свій досвід у поводженні з дитиною, власні правила налагодження з нею оптимальних стосунків. Тому важливо ці правила усвідомлювати, постійно ними керуватися, а при необхідності змінювати їх відповідно до життєвих обставин.

Блог вчителя географії Бедик Лариси Сергіївни

Виховна робота